"А в душі - весна"

Нотатки з ювілейного вечора Олекси Ющенка

          Якщо надворі вересень, а в душі – весна, якщо на вулиці хмарно й холодно, а на серці – сонячно й тепло, якщо це вихідний день і від телепрограм розбігаються очі, а в колонному залі Національної філармонії України ім. М.В.Лисенка немає вільного місця – значить, ви на творчому вечорі справжнього поета!

   Це відчуття заволоділо, напевно, усіма, хто прийшов 16 вересня до філармонії вшанувати патріарха української літератури Олексу Ющенка, який зовсім нещодавно – 2 серпня – відсвяткував свій 90-літній ювілей.

   Відкриваючи літературно-мистецький вечір поета, Петро Осадчук зачитав текст вітання митцеві від Президента України Віктора Ющенка, а потім сказав:  

   – До свого високоліття Олекса Якович прийшов з великим набутком. Він автор понад сорока поетичних книг, десяти збірок творів для дітей, не однієї збірки сатири і гумору. Окремими книгами виходили його пісні, етюди, нариси, спогади… Почав письменник друкувати свої твори ще в 1938 році, тобто майже 70 літ тому. А які промовисті назви у цих книг! «До рідної землі», «Джерела», «Шевченко йде по світу», «Материне сонце», «Сповідь», «Слово до друзів», «В пам’яті моїй», «Україно, серце моє», «Прозріння», «Зоря Миколи Хвильового»… Краса людської душі і рідного краю – то і є краса багатожанрової, заснованої на кращих традиціях української літератури творчості Олекси Ющенка, універсальної творчості, що завжди була з народом і служила українському народові, незалежно від ідеологічних віянь і тоталітарного режиму «на нашій – не своїй землі».   

      Майже півстоліття тому О.Ющенко видав книгу вибраних творів з передмовою М.Т.Рильського. Живий класик високо оцінив творчість ще молодого поета, а завершив свою передмову так: «В дні війни написав Олекса невелику, повиту цілком зрозумілим сумом «Пісню полонянки», що починається такими словами: 

Ховається сонце, згасає проміння,

Чорніє ясний небокрай…

На душу, на серце звалилось каміння,

Прощай, Україно, прощай. 

   Цей вірш був переданий радіостанцією ім.. Шевченка в Саратові на окуповану територію України. Незабаром його було записано як пісню з народною мелодією в двох варіантах – у Чернігівській області і над далеким Одером, де виконували її радянські воїни.   

      Коли поет знаходить собі такого композитора, як народ, то він може з цілковитим правом вважати себе щасливим».       

      І це справді так. Поет справді може вважати себе щасливим. Адже вітали прихід О.Ющенка в літературу, окрім М.Рильського, П.Тичина і А.Малишко, рекомендацію до Спілки письменників давав йому в далекому 1944 році В.Сосюра, а свої прекрасні пісні, які співав весь народ, Олекса Якович писав з такими відомими композиторами як П.Майборода, Л.Ревуцький, А.Кос-Анатольський, Р.Савицький…       

   Певно, є щось символічне в тому, що на порозі свого високоліття Олекса Якович видав нову поетичну книжку «А в душі – весна», тоді як на початку його творчого шляху у нього була збірка «Моя весна». Отже, весна поезії в житті О.Ющенка триває, і в ній торжествує український дух – той, «що тіло рве до бою», як писав І.Франко.    

     Творчість Олекси Ющенка високо поцінована і в нас, і за межами рідної землі. Він – заслужений діяч мистецтв України, заслужений працівник культури Білорусі, лауреат літературних премій імені Павла Тичини, Миколи Хвильового, Олександра Олеся, Михайла Коцюбинського… А ще він має найціннішу для митця нагороду – всенародне визнання.

     Про це і про багато чого іншого говорили на вечорі народний артист України Анатолій Мокренко, заслужений працівник культури Василь Неволов, заслужений артист України Борис Лобода, заслужений діяч мистецтв Василь Довжик, секретар Ради НСПУ Анна Багряна, письменники Дмитро Міщенко, Микола Сом, Володимир Мордань, Григорій Гайовий, Антонія Цвіт, Микола Гриценко, кобзарі Ярослав Чорногуз, Микола Мошик, Степан Щербак, заступник голови Недригайлівської райдержадміністрації Геннадій Антоненко, голова райради Микола Стрижко, односельці письменника Ірина Весько, Паша Іванченко, Микола Порохненко, інші земляки, які приїхали з Сумщини пошанувати ювіляра.

     У цей справді святковий вечір зі сцени Національної філармонії звучали пісні на слова Олекси Ющенка і народні пісні, лунали рядки його глибоко ліричних і пристрасних поезій у виконанні акторів. І як уже багато років, одягнений у рідну українську вишиванку, чарував присутніх читанням власних творів сам Олекса Якович – сивий і мудрий, щирий і добрий, невтомний і молодий! 

 Валерій ГЕРАСИМЧУК.